Органне бароко Англії та Німеччини

Перший відділ окреслює північнонімецьку органну школу — традицію, що живила й самого Баха. Прелюдія Брунса й музика Букстегуде представляють так званий stylus phantasticus з його імпровізаційною свободою, віртуозністю та контрастами; Пасакалія та Прелюдія і фуга соль мінор Букстегуде показують майстра, якого молодий Бах вирушив слухати пішки за сотні кілометрів. Поряд із німцями звучать три англійські волюнтарі Джона Елкока, що є характерний жанром для англійської церковної музики. Кульмінація відділу — монументальна Прелюдія і фуга до мінор BWV 546 Баха, де північнонімецька спадщина переплавлена у зрілий і масштабний задум.

Другий відділ зосереджений на англійському бароко й Бахові. Тут звучить знаменитий Trumpet Voluntary Кларка (довго приписуваний Перселлу) — урочистий «Марш принца Данського», а також низка творів самого Перселла, центральної постаті англійської музики. Дві ґальярди Доуленда повертають слухача ще на крок назад, до пізнього Ренесансу й світу лютневої музики. Обрамлюють відділ дві великі органні поліфонічні фрески Баха — Прелюдія і фуга мі мінор BWV 548 та ля мінор BWV 543.

Цей органний вечір дає змогу почути, як спільна барокова мова — імпровізаційна фантазія, поліфонія, варіації на basso ostinato — по-різному звучить у німецькій та англійській традиціях, і як над ними обома височіє постать Баха.